БУТТЯ І СТАНОВЛЕННЯ

Одна жінка, на обличчі якої виражався розпач, не маючи сил дивитися на свого мертвого сина, пильно дивилася мені в очі і, мовчки, задавала мені наступні питання, на які я спробував відповісти.

Хто ми?

Ми можемо думати, що являємося такими якими визначаємо себе і можемо визначати все те, що сприймаємо.

Визначати - значить одержувати певний висновок по загальному принципу, що слiдує з фактів.

Сприймати - значить одержувати відомості про зовнішнє оточення за допомогою почутiв або інтуїтивно.

Що таке ВСЕ?

УСЕ - це знайома нам реальність і та, яку з неї ми можемо визначити. Мати уявлення про усе - значить визначати його з того, що сприймається .

Як уявляємо собі ВСЕ?

Можна представити ВСЕ як сукупність енергії, простору і часу.

Міркуючи про енергію, простір і час, що ми сприймаємо, можна уявити енергію, простір і час, що ми не сприймаємо.

УСЕ - це сукупність того, що ми сприймаємо, і того, що не сприймаємо, але що можемо визначити.

Що таке іманентність?

Іманентність - це те, що входить до складу чого-небудь і поза цього не існує.

Трансцендентність - це те, що перебуває за межами будь-якого можливого пізнання.

Усе те, що можна собі представити - iманентно.

Тільки те, що неможливо собі представити - трансцендентно.

Що таке час?

Час - це міра руху енергії, що перетворюється у просторі.

Час утворюється від енергії при русі.

Без руху енергії не було б навіть міри рухів, часу.

Що таке простiр?

Простір - це середовище, що створено енергією для свого перетворення і розвитку.

Простір утворюється від зв'язку між частинами енергії.

УСЕ може бути відмінним від того, яким ми його собі уявляємо?

Ми можемо лише думати, що без часу не існує простір, а без простору не існує час.

Без простору і без часу може існувати лише енергія.

Отже, енергія може бути усім до простору і часу, і зможе бути ще усім наприкінці простору і часу.

Чим є дійсне минуле і майбутнє?

Сьогодення - це стан розвитку енергії у певному просторі й у певний момент часу.

Минуле - це стан енергії в меншому просторі за невеликий час.

Походження - це енергія без простору і без часу.

Майбутнім буде енергія при більшому просторі і більшому часі поки не закінчиться час і простір.

Чи існує хаос?

Може бути, що існував на початку.

Процес, що бере початок від походження, заради мети не може не мати причин і правил.

Правила розвитку народжуються з потреб, що знаходить енергія при безперервному перетворенні в просторі і з часом : коли складність розвиненого стану ставить нерозв'язні вимоги - УСЕ видає нові правила.

Що таке цикл?

Правила ніколи не встигають за вимогами.

Таке запізнювання викликає циклічність еволюційних станів: один крок вперед і пів назад.

Можемо, однак, представити собі стан не нерозвитку, що запускає процес просування, що постійно еволюціонує.

Як регулюється УСЕ?

УСЕ - це складна система, тобто організована сукупнiсть частин і зв'язків між ними і між їхніми поводженнями, у той час як оточення утворене сукупністю всіх тих частин, що впливають на цю систему і також на всі інші частини, чиї поводження перебувають під впливом самої системи.

Усі системи відкриті, тому що частини будь-якої системи мають відносини з частинами інших систем. Також і УСЕ, що утворено з енергії, простору і часу являється відкритою системою стосовно ВСЬОГО, утвореного з енергії без простору і без часу.

Яка структура системи?

Складні системи мають ієрархічну структуру організовану на дiадичних рівнях, що встановлюють частинам подвійну валентність: будь-яка частина представляє саму себе при звертанні до верху, у той час як представляє сукупність при звертанні до низу.

Звідси маємо прагнення до верху: будь-яка частина почуває тиск частин, що знаходяться над нею і реагує.

Яку форму має ієрархічна структура?

Форма ієрархічної структури може бути представлена сходовою пірамідою, у якої кожна ступінь відповідає рівневі із максимальним заповненням і який може прийняти максимальне число частин.

Збільшення загального числа частин не може бути прийняте на існуючі рівні, але вимагає створення нових ступенів, яким відповідають нові рівні.

Нові ступіні не можуть створюватися на вершині або на сторонах піраміди, а тільки на її основі.

Як відбувається підйом?

Та частина, що бажає піднятися на ступінь вище повинна зробити одне зусилля для того, щоб піднятися, і одне, щоб знайти собі місце на більш високій ступені, де кожна частина намагається захистити свій простір.

Кожнiй частині, що знижується або яка затягнена до низу, відповідає частина здатна піднятися вище.

Яка проблема?

Ієрархічна структура і дiадична валентність впливають на зв'язки між частинами і між їхніми поводженнями встановлюючи, таким чином, спосіб розвитку самих частин.

Як ми відчуваємо це?

Є фактом те, що все те, що нам відомо виражає валентність нижче свого потенцiалу через цикли, що мають місце в просторі і часі.

Одне бажання частин не може перебороти певне обмеження, тому що еволюція енергії не знаходить відповідності в еволюції всього того, що складає простір і час.

Через це енергія змушена чекати, щоб було достатньо простору і часу для того, щоб розвивати все те, до складу чого вона входить.

І причиною такого обмеження є структура системи, у якій ми живемо.

Як ми можемо визнати те, що існує проблема?

Попросту зіставляючи те, що ми знаємо, повинне б бути правильним стосовно того, що ми можемо робити.

Нашим бажанням не удається виразити себе вільно, тому що структура системи їх обмежує.

Правило випливає від вимоги, що, поки правила немає, робить регресію УСЬОГО, змушуючи його виконувати пів кроку назад.

Потім народжується правило, і УСЕ робить крок уперед.

Відколи так відбувається?

Так було завжди, тому що походження бере початок від потреби енергії розвиватися.

Спочатку виникла вимога, потім правило.

Саме тому походження починається в хаосі, тому що на початку правил не існує.

На певному рівні складності встановлюється перше правило.

Утворився випадковий порядок, що після продовжується частковим хаосом (викликаним розходженням розвитку енергії відносно сукупності енергії, простору і часу), у свою чергу продовжується новим правилом, потім новим хаосом.

Це і є процес циклів, зв'язок станів розвитку і регресу, що сповільнює хід еволюції УСЬОГО.

І затиснута в усьому енергія змушена додержуватися цього процесу.

Коли виникла система, мала початок і її структура.

Чому так?

Тому, що енергія до простору і часу, тобто УСЕ до простору і часу, мала потребу в розвитку і знайшла для цього спосіб, а не правило, для приведення знову в порядок еволюції всього того, що створилося в просторі і часі.

Чиста енергія не знайома з правилами і не має потреби в них.

Тільки сукупність енергії в просторі і часі ставить потребу в правилах.

І що ми можемо зробити?

Після реалізації своїх основних потреб, замість того, щоб створювати нові потреби, деякі частини можуть прийняти рішення змiнити структуру.

Поліпшення структури саме по собі робить поліпшення УСЬОГО.

Це революція, а також встановлена рівновага, правила добору: переборений мінімальний рівень, замість увiчнення пориву затверджуватися над іншими, звертається до структури для того, щоб змінити її для себе і для інших.

Яка може бути мета?

Прагнути перемістити рівень розвитку УСЬОГО до рівня розвитку енергії.

Це означає розкрити наші здібності і використовувати їх для поліпшення УСЬОГО, частинами якого ми являємося.

Для зміни способу розвитку відносин і поводжень частин складних систем необхідно здолати їх ієрархічну структуру і створити структуру, до якої можна прилучитися, переутворюючи східчасту піраміду в сферу з лініями рiвновiддаленими від центру.

Як розв'яжеться проблема структури?

Зміною своєї форми.

Склад частин, з яких складається шматок колоди, той же, що у обпилювань отриманих при його обробці.

Але, поведінка - відмінна.

Порив вітру, що може розвіяти обпилювання, не може підняти шматок колоди.

У формі, відмінній від реальної, не міняється склад реальності, а змінюються її поводження.

Мається на увазi привести форму структури відповідно складові вмісту.

Для перетворення піраміди в сферу необхідно привести її в рух і обертати для того, щоб вона спочатку прийняла форму еліптичного конуса, потім подвійного еліптичного конуса з спільною основою і, нарешті, сфери.

Для того, щоб змусити обертатися піраміду необхідно, щоб одна частина, що знаходиться на певному ступіні, опустилася на один рівень і, залишаючи на своєму місці сутність здатну її замінити, що зайняла б вивільнюване місце, прилучила свою валентність до валентності того рівня, з якого зійшла, у той час як валентність більш високого рівня в результаті понизиться нейтральністю частини, що заміняє частину, що зійшла на більш низький рівень.

Повторюючи метод вийде процес, що підвищить валентність більш низьких рівнів закінчуючи основою структури, де поєднуюючи зусилля її частин, можливо надати руху всій піраміді.

Обертальний рух змінює форму піраміди на конусоподібну і видозмінює ступіні в спіраль.

Прискорення обертального руху розширює бічну серединну площу конуса і стоншує його базу до утворення подвійного конуса із спiльною основою.

Зрештою утвориться форма сфери.

Щоб домогтися чого?

Щоб одержати можливість, при якій будь-яка частина УСЬОГО могла б краще виразити свій потенціал.

Змінити структуру для звільнення змісту від обмежень самої структури.

За допомогою яких засобів?

Використовуючи наші розумові здібності помножені на необхідний час для пізнання і на час необхідний для того, щоб діяти ( QET2 = добуткові коефіцієнта розумової здібності на витрачену енергію за одиницю часу на час одержання знань, і на час застосування отриманих знань).

Ми маємо уявлення буття, сприйнятливість для пізнання й обробки знань, і здатність миттєво зв'язуватися.

По суті наша відмінність щодо каменя складається з здатності виробляти, за один і той же час, більше справ.

Ми можемо стверджувати, що являємося частинами УСЬОГО, що йдуть швидше, ніж УСЕ.

Для того, щоб здійснити рівновагу, ми можемо або регресувати відносно УСЬОГО, або ж здійснювати розвиток інших частин УСЬОГО.

Як ми можемо організувати це?

Показуючи, як обстоять наші справи, і діючи для досягнення поставленої мети.

Насамперед ми повинні любити один одного.

Потім ми повинні установити, як кожен з нас повинен ставитися до іншого, на підставі того, хто ми насправді , а не на підставі того, ким хотіли б бути.

Потім ми повинні установити, як кожен з нас повинен ставити себе щодо сукупності всіх інших.

Потім необхідно робити.

Зрештою ми повинні бути послідовні з нашими цілями і переробляти свої думки при безперервному пошуку істини.

Чим більше довідаємося істини, тим менше вчинимо помилок.

Які дії ми можемо зробити?

Усі ті, про які знаємо, що вони не будуть суперечити нашiй стратегії.

Дії - це спосіб вираження того, про що ми мислимо.

Якщо дії непослідовні, то і думки будуть перекручені і стануть непослідовними.

Чи будуть перешкоди?

УСЕ оточено споконвічною структурою, що намагається звести до своєї ієрархічної форми (сходова піраміда) дії кожної частини УСЬОГО.

Оскільки валентність сукупності частин перевищує суму валентностей кожної її частини, перешкоди переборюються тільки шляхом дії виконуваних сукупністю деяких частин без того, щоб все інше поєднувалося проти сукупності цих частин.

І якщо це не буде можливо?

Якщо сприймається проблема, то тому що є можливість її вирішення.

Якби ніхто ніколи не думав про саму проблему, дотепер, то це означало б, що не існує умов для протистояння проблемі.

Сприйняття проблеми - означає рано чи пізно протистояти їй, а протистояти їй - означає рано чи пізно її розв'язати.

Отже, і людська система являється складною системою?

Людська система - це організована сукупність людей і відносин між ними і між їх поводженнями, у той час як Земля являється навколишнім середовищем, утвореною сукупністю всього того, що впливає на таку систему, а також усім тим, чиї поводження перебувають під впливом самої людської системи.

Основою людської системи, тобто основним правилом і, отже, також організаційним принципом, являється необхідність спілкування між її частинами.

Чому говориться про систему олiстичну?

Людська система заснована на багатьох підсистемах.

Кожна система має свою основну основу.

Олiстична система, тобто цілісна сукупність, означає що всі ми являємося частинами самої системи, у якій маємо відносини і поводження залежнi від соціальних, громадянських, політичних, економічних, моральних і релігійних підсистем.

Що таке соціальна система?

Соціальна система - це спонтанна й організована сукупність двох або більше iндивiдуумiв і відносин між ними і між їхніми поводженнями в налагодженій області відносин, за допомогою яких може виразитися максимальна індивідуальність окремих особистостей, у той час як соціальне оточення утворене сукупністю всіх тих iндивiдуумiв, що впливають на таку систему і на всіх інших iндивiдуумiв, чиї поводження підпадають під вплив самої соціальної системи.

Фундаментальною соціальною основою являється притягання між двома або більше людьми.

Що таке громадянська система?

Громадянська система - це сукупність правил, що врівноважує відносини окремих осіб і груп приймаючи участь в організованому суспільстві і зв'язків між ними і між їхніми діями, у той час як громадянське оточення утворене сукупністю всіх поводжень, що впливають на таку систему, а також усіх тих, котрі підпадають під вплив самої громадянської системи і її правил.

Фундаментальною громадянською основою являється воля окремої особистості щодо волі всіх інших.

Що таке політична система?

Політична система - це сукупність способів, якими координуються відносини і поводження всіх приймаючи участь в організованому суспільстві за допомогою формування і керування влади дрейфуючої в суспільстві на окремій особистості з метою досягнення загального добробуту, у той час як політичне оточення утворене сукупністю всіх намірів, що впливають на таку систему, а також усіх тих, котрі підпадають під вплив самої політичної системи.

Фундаментальною політичною базою являється взаємне чекання між кожною людиною і всіма іншими.

Що таке економічна система?

Економічна система - це організована сукупність суб'єктів, що приймають участь у процесах виробництва і розподілу багатства, а також відносин і поводжень між цими суб'єктами і між ними і природними ресурсами, у той час як природа являється навколишнім середовищем утвореним сукупністю всіх суб'єктів і ресурсів, що впливають на цю систему, а також усього того, що в результаті підпадає під вплив самої економічної системи.

Фундаментальною базою економічної системи являється наявність здатних до перетворення ресурсів.

Що таке моральна система?

Моральна система - це сукупність позицій людини і відносин між ними і між особистими і колективними поводженнями, що реалiзуються в проявах і в умовах iнтелектуального життя й у їх конкретизації, у той час як моральне оточення утворене сукупністю знань і дій, що впливають на таку систему, а також усього того, що підпадає під вплив самої моральної системи.

Фундаментальною моральною базою являється відповідність між думками і діями.

Що таке релігійнi системи?

Релігійна система - це сукупність ідей і концепцій про існування окремих особистостей і груп, і відносин між ними і їхніми проявами, у той час як релігійне оточення утворене сукупністю знань, фактів і висновків, що впливають на систему, а також усього того, що підпадає під вплив самої моральної системи.

Фундаментальною релігійною базою являється необхідність знати істину.

Як можна змінити це?

Ми створені із субстанції і не можемо змінити те, з чого створені.

Субстанція має свою систему, свою структуру і своє фундаментальне правило.

Для видозміни субстанції потрібно б змінити систему відносин і поводжень між її частинами.

Для видозміни системи потрібно б видозмінити її структуру і для того, щоб зробити це потрібно б знати всі правила самої структури.

Так, як жодна частина системи не може знати всіх правил системи, частиною якої являється, здається неможливим видозмінити ні структуру, ні систему субстанції.

Замість цього ми можемо змінити форму субстанції, як можемо змінити і форму майже всіх речовин сприйманих нашими почуттями.

Може бути, що перетворення форми субстанції видозмінить і сам склад, але також може бути, що цього не відбудеться.

У будь-якому випадку ефект буде позитивним, тому що навіть поліпшення лише форми дозволить субстанції жити і розвиватися краще.

Для того, щоб змінити форму субстанції необхідно, щоб індивідуальна система однієї її частини - організм окремої особистості - був віднесений до складності потребуючої видозміни своєї структури.

Видозміна структури системи дасть походження нової системи, що зможе бути схожою і поліпшеною іншими суб'єктами шляхом безперервного поліпшення її структури.

Коли сукупність суб'єктів нової системи досягне такої єдності, при якому валентність системи виявиться вище суми валентностей її складових суб'єктів, єдність такої сукупності зможе впливати на людську систему.

Ні одній конфронтуючiй частині не удасться вчинити опір тому, що валентність дій і протидій єдності сукупності більше суми валентностей конфронтуючих реакцій.

Дійсно правило, для якого п'ять частин у розбіжності виражають максимальну слабість своєї сукупності, у той час як союз двох погоджених частин має більшу валентність не тільки суми валентностей кожної з двох частин, але і валентності трьох частин у розбіжності.

Що необхідно робити?

Перш ніж робити необхідно існувати, щоб існувати необхідно думати, щоб думати необхідно робити умовивід і щоб робити умовивід необхідно сприймати.

Ми - те, що їмо, і те, що вдихаємо тому, що ми піклуємося про харчування і подих.

Піклуємося про харчування і подих тому, що визначаємо з нашого досвіду і нашої інтуїції, спосіб робити це.

Визначаємо спосіб робити це тому, що сприймаємо, тобто почуваємо відчуття голоду і потребу в кисні.

Без сприйняття не існує умовивiд, без умовиводу не існує мислення, без мислення не існує пізнання буття, без пізнання буття існують лише минуле і сьогодення, але не майбутнє.

Квітень 1995.

Родольфо Марузi Гуарескi.